На виставці представлені творчі роботи дітей-аутистів, пацієнтів з хворобою Альцгеймера та синдроном Дауна з України та Уругваю.
Ahcia, Brigido, Brisa, Don Ramon, Chelpta, Emiliano, Fanny, Grabados, Hector, Manuel, Marcy, Maria Padile, Sarina, Margarita, Nice, Tesoro De Vivir, Tono, Лена Андрійко, Сергій Білоус, Настя Бондаренко, Тимофій Кравченко, Єфім Михайленко, Аня Самбір, Матвій Святненко, Ліза Тірещенко, Даяна Фатулаєва, Юрій Вакуленко, Олексій Жадейко, Вадим Михальчук, Олена Панасюк, Костянтин Роготченко, Віталій Федоренко.
Віктор Карпов
Роздуми про «слабкий антропний принцип» у Матвія Вайсберга відображені у його творчості. Цей принцип він пояснює тезою про те, що ми є свідками Всесвіту і мірилом цього світу, а живопис це найбільш рукотворне посилання у майбутнє і відображення світу – відображення емпатичне, внутрішнє, пережите та осмислене, і, ейдетично, образно представлене. Виставка є результатом наукової творчості міжнародної групи вчених, які досліджують проблему розкриття потенційних можливостей мистецтва у проведенні терапії та корекції поведінки людей з особливими потребами, дослідження впливу мистецтва на людину з точки зору теорії нейроарту та сутності когнітивного у художній творчості.
Феномен художньої творчості завжди є актуальним для дослідників. Мистецтвознавчі дослідження генези художньої творчості базуються на комплексному вивченні та врахуванні різноманітних соціокультурних, етнографічних, історичних, природніх та інших факторів. Для археологів важливим є визначення семантики та місця образотворчості у контексті культури, мистецтвознавці виявляють образну специфіку та техніку зображення, культурологи вивчають процес художньої творчості та його сутність, філософи займаються свідомістю художника. На теперішньому етапі розвитку мистецтвознавства до цього сонму представників долучилися і нейрофізіологи, які займаються вивченням функціональності мозку людини.
Розвиток культури людства продемонстрував наявність внутрішніх мистецьких паралелей поміж віддаленими в часі періодами.
Зазначена подібність інспірована наявністю внутрішніх механізмів, сформованих в умовах первісного суспільства із притаманною йому експресією ейдетичної виразовості. Динаміка таких культурно-мистецьких тенденцій пов’язана з підсвідомими імпульсами людського мозку.
Мистецтво ХХ століття, аналогічно до розділення ядра і вивільнення величезної енергії свідчить про оперування митцями дискретними мистецькими елементами – звук, колір, тембр, штрих тощо. В цьому контексті відчуваємо потужній імпульс «оголених нервів» первісного суспільства, що в умовах виживання закарбовувало реакцію на характерні ситуативні суспільні умови (виживання, розмноження, вірування). На цій основі формувалися стійкі нейронні мережі, відбиток яких найяскравіше проявився в мистецтві ХХ століття. Натомість тільки за останні десятиліття вчені впритул підійшли до усвідомлення потужного підсвідомого джерела мистецьких імпульсів, прихованого у глибинах людського мозку. При вивченні мистецтва епохи палеоліту Д. Льюіс-Вільямс, Т.А. Доусон, Р. Беднарік опрацювали нейропсихологічний підхід до вивчення проблеми витоків творчості суть якого полягає у тому, що палеолітичні знаки можуть бути фіксацією еноптичних явищ мозку, тобто картинами внутрішніх уявлень. Мистецтво палеоліту – це ейдетична мова первісності.
Злам суспільної свідомості ХХІ століття потребує нових методів дослідження сучасного мистецтва із врахуванням найглибших дієвих чинників людського мозку. В цьому контексті нейроарт є містком поміж соціумом та світом ірраціональних інтенцій та відчуттів і у своїй перспективі сприятиме глибшому пізнанню людини та людиною своєї сутності.
Нейроарт означає показ квантових зв’язків між людським мозком, нервовою системою, тілом, художніми образами, які свідомость структурує і конструює. Нейроарт розглядається як інструмент духовного розвитку людини, як процес трансформації людини через мистецтво та під впливом мистецтва, що відкриває перспективи досліджень у медицині, психології, психіатрії, антропології, економіці, культурі і мистецтві. Різні інтерпретації квантової механіки пов’язані із нейронаукою та квантовою біологією можуть допомогти у розробці соціальних програм.
Мистецькі практики з успіхом використовуються при корекції психічних станів та реабілітації людини. Поєднання в експозиції виставки творчих робіт професійних митців та дітей-аутистів, пацієнтів з хворобою Альцгеймера та синдроном Дауна засвідчило той факт, що мистецтво є глибинною суттю емпатичного відображення власного Всесвіту та екстраполяції його у майбутнє.
Віктор Карпов,
доктор історичних наук,
магістр мистецтвознавства
У роботі з інклюзивними дітьми з особливими використовується два основних механізми психологічного корекційного впливу з використанням нейрографічної лінії, яка задіює нейрони головного мозку дітей при створенні творчих робіт. Перший механізм полягає в тому, що мистецтво дозволяє в особливій символічній формі реконструювати конфліктну травматичну ситуацію і знайти її вирішення через переструктурування цієї ситуації на основі креативних здібностей особистості. Другий механізм пов’язаний з природою естетичної реакції, що дозволяє змінити дію.
Діти з відхиленнями у біологічному розвитку мають складнощі у відображенні подій. У такої людини порушено уявлення про цілісну картину світу. Дитина може сприймати світ як розрізнений хаотичний набір елементів. Як наслідок, характер взаємодії з середовищем стає в цілому деструктивним, а це і є важливим поняттям сублімації, яке корегується за допомогою нейроарту – трансформація вираження несвідомих інстинктів і потягу (часом деструктивних) в твори мистецтва. Саме тому зростає роль методів стабілізації психічного та фізичного стану людини на основі роботи мозку.
Нейроарт 1 має спільні функції з арт-терапією в роботі з дітьми, що мають обмежені можливості здоров’я: катарсису, очищення та звільнення від негативних станів; регуляції, зняття нервово-психічної напруги, регуляції психосоматичних процесів, моделювання позитивного психоемоційного стану; комунікативно-рефлексивна, що забезпечує корекцію порушень спілкування, формування адекватної міжособистісної поведінки і самооцінки. Процес адаптації та включення дітей з інклюзією в активне життя через мистецтво включає пошук нової мови мистецтва на основі можливостей мозку.
Накопичені нейронні зв’язки утворюють в мозку велику нейронну мережу, яка схожа на базу знань, звідки в потрібний момент дістається необхідна інформація, після чого ми починаємо діяти, приймаючи рішення. Від наявного у нас нейронного коду, що формує шаблон поведінки залежать рішення, які ми приймаємо.
Нейрографіка дає можливість зняти внутрішні обмеження і сформувати новий нейронний код, який буде відповідати поставленому завданню. Малюючи, ми змінюємо враження про реальність, формуємо нові. Ми «пожвавлюємо» цю нову реальність для свідомості і починаємо керувати обставинами. Основу мови складають чотири елементи-архетипу: коло, трикутник, квадрат і спеціальна нейрографічна лінія, яка дозволяє змінювати шаблони і відкривати нові можливості на шляху до мети, трансформувати нейронні зв’язки і створювати нові.
Коли ми починаємо задавати сенс фігурам, свідомість фіксує цей зв’язок, з’являються емоції по відношенню до кожної фігури. Створюючи композиції з простих фігур і з’єднуючи їх лінією, ми формуємо враження. Таким чином ми створюємо простий графічний код змін для свідомості. Відбувається перенастроювання нейронних зв’язків і людина думає і діє по-іншому.
Характерною відмінністю нейрографіки від малювання в цілому є наявність базового алгоритму і мови малюнка, а також ідея серії малюнків відповідних життєвим подіям. Базовий алгоритм складається з певної фіксованої послідовності кроків. Відхід від алгоритму перетворює нейрографіку в звичайне абстрактне малювання, що теж має позитивний ефект, але відмінний від ефекту нейрографіки. Автором цього методу є психолог Павло Піскарьов, який запатентував метод «Нейрографіка» і поняття «нейрографічна лінія» (нейролінія).
Нейрографіка пропонує малювати абстрактні картинки, які сприймаються оком, як живі, наповнені особистим змістом, за спеціальним алгоритмом і з використанням архетипових фігур кола, квадрата і трикутника серед нейрографічних ліній. Композиція нейрографічного малюнка в базовому алгоритмі формується за рахунок емоційного викиду, який з’являється у відповідь на зазначену тему. Ця композиція, по суті, є каракулями. Вперше каракулі в психотерапії став використовувати Д. Винникотт, тому що вони є продуктом психіки на межі внутрішнього і зовнішнього світів людини і мають велике значення для розвитку креативності та ігрової діяльності. З точки зору фізіологічних аспектів, ігрова діяльність, на відміну від фантазій, є способом конструювання реальності, безпечним формуванням навичок. Гра – це активна взаємодія внутрішньої і зовнішньої реальності, в той час як фантазія – лише ілюзія задоволення потреб.
З точки зору фізіології центральної нервової системи перші два кроки нейрографічного алгоритму, постановка теми і викид, спрямовані на виявлення вогнища патологічного збудження в корі головного мозку, який з’являється в результаті стресу. Це збудження за допомогою спонтанного експресивного руху руки переноситься на папір, іншими словами, відбувається контакт внутрішнього, глибинного змісту життя і зовнішніх реалій.
Фізіологічним аспектом ефективності нейрографіки можна вважати і вплив дрібної моторики пальців рук на мову. Оскільки велика частина рухової кори пов’язана з мовним центром, то цей зв’язок традиційно використовується в роботі з дітьми, підлітками та при нейрофізіологічній реабілітації деяких груп. Зв’язок моторики пальців й мови досліджувався в Інституті фізіології дітей і підлітків 2. Дрібна моторика в нейрографіці активно задіяна на кроці, який в алгоритмі називається «округлення», коли потрібно працювати з дрібними деталями малюнка, з куточками, які виникають при перетині ліній.
Наступним кроком алгоритму є розфарбовування кольором. В момент внесення кольору людина потрапляє в потоковий стан, в якому він здатний, в тому числі, знайти нестандартні рішення складних життєвих або емоційно значущих завдань. У нейрографіці розфарбовування не просто включає потоковий творчий стан, але і допомагає перейти до наступного кроку алгоритму, на якому відбувається фіксація фігур.
Під фіксацією фігур мається на увазі виділення кольором або лініями архетипових знаків, перш за все кола. Коло – це перший елемент графічної творчості, який починають малювати діти. Він традиційно трактується як символ цілісності, єдності, концентрації. Дві інші фігури, трикутник і квадрат, зазвичай мають трактування як завдання (конфлікт і стабільність) відповідно. Поява даних фігур в кінці виконання алгоритму не випадкова. Воно є результатом діяльності вищих психічних функцій в ході малювання.
На завершенні нейрографічного алгоритму людина повинна сформулювати новий погляд на поставлене на початку питання. Для цього потрібно, щоб картинка приносила автору естетичне задоволення, виглядала яскраво і об’ємно, завдяки лініям різної товщини, фігур різного розміру та містила набір архетипових символів, що мають особистий сенс для того хто малює.
Символічна інтеграція всього інтрапсихічного процесу під час малювання і зовнішнього світу відбувається за допомогою появи на малюнку так званих ліній поля, які створюють візуальний зв’язок внутрішньої і зовнішньої реальності людини. Безліч неповторних ліній поступово розбивають стереотипність розумового процесу, повторюючи рух сигналів нейронної мережі, яка утворює домінанту.
Нейрографіка – творчий метод трансформації світу. Ця спеціальна техніка малювання допомагає зв’язати нашу свідомість з підсвідомістю, активуючи зв’язок між клітинами нашого мозку – нейронами. Таким чином пропонуються ключі до нескінченного джерела енергії.
Олена Панасюк,
агістр мистецтвознавства
Дізнатися більше про Нейроарт можна у статті
