Євген Боярський, Україна
Народився 8 вересня 1999 року в місті Житомирі.
В 2001 році разом з батьками переїхали до міста Києва.
В 2006 році пішов до першого класу школи «Оріяна» м. Києва.
З 2-го по 5 клас навчався у Вальдорфській школі м. Києва. З 2010р. пізнає ази мистецтва в Державній художній школі ім. Т. Г. Шевченка на художньому відділенні.
Навчався у Кравченко Тетяни Петрівни, відомого художника, Члена НСХ України, секретаря секції монументально-декоративного відділення творчого об'єднання «Художник». Також навчався у Фесенка Леоніда Віталійовича, Заслуженого вчителя України, автора ілюстрацій до багатьох книг з мистецтва, члена правління громадського об' єднання художників-земляків «Пулинське земляцтво».
Вчителями Євгенія, які вплинули на його емоційний художній світогляд, були директор ДХСШ ім. Т. Г. Шевченка, Заслужений діяч мистецтв України Авраменко Олена Іванівна та чудові викладачі-художники Гораш Г. М., Калапська Т. В., Зикунова К. П., Гурін Ю. П.
Виставки, конкурси, публікації
2011 рік. Міжнародний молодіжний конкурс творів епістолярного жанру «Уявіть себе деревом, що росте в лісі.» 3 місце, нагорода.
2012 рік. Творчі роботи Євгенія надруковані ТОВ «Глорія Трейд» в серії розвиваючих книжок для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, розповсюджені по всій Україні та за кордон.
2012, 2013 роки. В дитячому розважально - пізнавальному журналі «Карпукі» № 8 2012 року була надрукована стаття Євгенія Боярського «Добрий день вам, Люди всієї Землі», - Люди! Бережіть нас! Дерева - це душа нашої Матінки -Землі! Ми так хочемо жити поруч з вами! У журналі № 3 (2013) – оповідання «Легенда про метеорит». А також у журналах № 10 (2013) та №2 (2013) надруковані світлини творів Євгенія.
2014 рік. Участь у виставці Київської виставкової галереї «Митець» від НСХ України під назвою «Благодатні плоди» в рамках виставки художника-монументаліста Тетяни Петрівни Кравченко. Там, на виставці, вперше зустрівся з видатним живописцем, народним художником України Іваном Марчуком, який увійшов у перелік 100 геніїв сучасності. В теплій дружній атмосфері відбулося знакове знайомство, адже Іван Степанович неймовірно світла та приємна людина, біля якої просто хочеться зчитувати земне добро й красу, які ллються через край з Душі Великого Митця…
2014-2015 роки. Новорічні канікули. Участь у груповій виставці художників «Різдвяні сни», яка проходила в м. Києві, в галереї «Салон-багет».
2015 рік. Перша персональна виставка «Барви України» (художній музей «Пулинські Барви» на Житомирщині). Виставка власних робіт на святі селища Пулинський Млинець. Виставка до Дня Незалежності 24 серпня у смт Пулини. Участь у виставках «Барви Життя» та «Осінній калейдоскоп» (Центральний Будинок Художника). Участь у Благодійному конкурсі-аукціоні «Час. Зупинись. Живи…» на підтримку інституту Онкології (Центральний Будинок Художника). Участь у Міжнародному конкурсі «Пам’ятаймо Про Сади» (Польща).
2016 рік. Участь у колективній виставці «Різдвяна Феєрія» в музеї І. Кавалерідзе на Андріївському узвозі (м. Київ). Виставка з групою художників «Весняні Крапелі»(Центральний Будинок Художника). Участь у «Міжнародній молодіжній виставці» (м. Нова Загора Болгарія). Участь у Міжнародних конкурсах «На Своїй Землі» (Білорусь), «Інший Погляд. Тут І Зараз» (Польща).
Участь у грандіозному VI Всеукраїнському фестивалі писанок (м. Київ), до колекції якого увійшли знамениті та відомі всім перші 374 писанки з різних регіонів України.
Назва Писанки: «Сплин Часу»
Ідея: «Моя писанка – це символ людського Життя. Це завжди світанок і початок, це довга та яскрава, неначе блискавка, Життєва дорога; це вечірня зоря і захід власного сонця. Через кожне життя проходить багато білосніжних зим, які переходять у ніжно-рожеві весни, далі йдуть смарагдові візерунки справжнього літа, які сонячними пензлями перетворюються на золото осені.
Таємнича й загадкова Душа кожної людини, як і моєї писанки, застебнута на всі ґудзички, але вона, Душа, велика, світла та вічна. Приходить час і Душа вільно рухається у Всесвіт, але на землі завжди залишається її довгий слід…»
Творилася Диво-писанка у вечірні тихі години на протязі трьох тижнів.
2017 рік. Вступ до Національної Академії Образотворчого Мистецтва і Архітектури (НАОМА), відділення реставрації станкового та монументального живопису, спеціальність художник-реставратор. Захистив бакалавра в 2021му і зразу ж поступив на магістратуру, теж відділення реставрації. Зараз навчається на магістра і одночасно проходить навчання на військовій кафедрі Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працює реставратором у Головному офісі мережі гіпермаркетів «Епіцентр К».
Продовжує писати картини, портрети на замовлення, проводить реставрацію ікон, портретів, пейзажів, картин, старовинних речей, столів, дерев’яних меблів, дверей, стін, багетів, рам, крісел, віконних рам, паркету, внутрішнього та зовнішнього оздоблення, гіпсових виробів, алебастрових, глиняних, бетонних, гіпсокартонних, пластикових, відновлення настінного розпису та інших виробів, позолочення та реставрація золотих та срібних елементів декору.
Євгеній малює з дитинства. Пензлики, олівці та фарби супроводжують його на протязі усіх років. Це - невеликі малюнки на колінах в поїзді, в авто, великі картини у власній кімнаті, продані у приватні колекції в Україні та закордон, подаровані та віддані у благодійних цілях, складні по кольору та композиції роботи на пленерах, в туристичних походах безмежними небосхилами вічних Карпат, ескізи в бабусиному саду та в турецьких незвичайних локаціях… Він іде вперед швидкими кроками, займається живописом щодня і не зупиняється на досягнутому, хоче навчатися, хоче творити, намагається зрозуміти тонкощі цього складного ремесла, бо мріє пройти достойну дорогу, адже попереду довгий життєвий шлях, на якому є можливість створити безліч нових творів, зробити свій внесок в розвиток культури, примножити свій талант і подарувати його людству.
Велика вдячність долі за кожну зустріч, за кожну людину, яка підтримує та навчає на цьому не простому шляху. Завдяки сприянню сформованих художників розвивається яскраве світобачення й розкривається талант Євгенія.
Наприклад, відомий всьому світу народний художник Іван Марчук, з яким декілька разів Євгеній зустрічався на неймовірних виставках нашого геніального сучасника.
«Завжди з подивом та радістю спостерігав за творчістю Івана Марчука, неймовірного художника і дуже цікавої людини, яка подорожує світом і продовжує глибинно-змістовні мандри своїми шедеврами на очах у нас усіх.
Надихався картинами, міг розглядати їх довго, неодноразово бував на виставках Івана Степановича.
Марчук завжди був і є для мене прикладом і еталоном надзвичайного кольорового життя й безкінечного простору буття.
Моя картина символізує те, як швидко плине час, як непомітно летять миті нашого буденного життя і як ми часто пробігаємо повз рідного видатного художника чи чудового місцевого митця, який свято вірить в свою рідну країну, в її силу та міць, який творить своїми пальцями та душею цей насичений світ краси та гармонії…
Знаю, як боляче Івану Марчуку зараз те, що коїться в рідній країні… Як вражає минуле та дає надію майбутнє…
Бажаю йому дочекатися нашої близької перемоги над темрявою та злом і продовжити свій чарівний шлях мудрого оповідача власною душею історії українського древнього роду, його падінь та злетів, його глибини та ніжності, його працелюбності та жаги до волі…»
