Теймур Даімі (Азербайджан)
Мультимедійний художник, кінорежисер, філософ (доктор філософії).
Народився в 1966 році в Баку, Азербайджан.
У 1985 році закінчив Азербайджанський Державний Художній Коледж і Азербайджанський Державний Університет Культури і Мистецтва в 1993 році.
У 1996 році він опублікував свою книгу «Набуття шляху».
У 2000 році захистив кандидатську дисертацію. захистив дисертацію з філософії в Інституті філософії та права Азербайджанської Державної Академії Наук.
Він є автором кількох статей і есе в місцевих і міжнародних виданнях з мистецтва та культури.
З 2001 року працює в аудіовізуальній сфері як кінорежисер.
Він учасник міжнародних кінофестивалів, виставок і бієнале, в тому числі 1-й бієнале в Салоніках у 2007 році і 53-й Венеційській бієнале у 2009 році в рамках павільйону Азербайджану.
Член Спілки кінематографістів Азербайджану.
Спектр
2018, 8 хв. 33 сек, кольоровий, звуковий
Експериментальний / відеоарт
Художник Теймур Даімі
Азербайджан
Концепція роботи:
1. Спектральний діапазон
Навколишній світ наповнений електромагнітним випромінюванням різної частоти коливань і довжини хвилі. Видиму нашим оком частина називають видимим світлом. У ньому розрізняють сім основних спектральних квітів: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Це всього лише близько 2% від повного електромагнітного спектра. Виходить, що ми фактично сліпі.
2. Модуляції невидимого
У нон-нарративном фільмі "Спектр" представлена послідовна зміна семи колірних полів, що становлять видимий спектр, який є візуальною метафорою нашого світу - все, що ми бачимо, укладено саме в цей спектральний формат; або можна так - обмежена цим форматом.
Цей спектр у фільмі зведений до свого плазматичного статусу, т. Е. Напівпрозорому станом, так як плазма як четвертий стан речовини - після твердого, рідкого і газоподібного - є перехідним станом (мостом) від видимого до невидимого. Таким чином ця напівпрозорість плоских колірних полів дозволяє нам сприймати на поверхні екрану ледве помітні і розгортаються в темпоральном режимі фільму структурні модуляції невидимого світу. При тому, що основним "пустотним гравцем" тут виступає саме ЕКРАН як то відсутнє присутність, яке вміщує в "власну" порожнечу як спектральний режим видимого, так і невизначений (за / транс / спектральний) режим невидимого.
3. Поверхня Екрану і Архе-Візуальне
Що є Екран? У фізичному сенсі це щабель в еволюції матеріальної основи живописного зображення: стіна печери-камінь-папірус-папір-дошка-полотно-екран. Але з ментальної точки зору Екран сходить до Перво-Зображенню, яке, в свою чергу, співвідноситься зі сприйняттям (Перво-Людиною) Архе-Візуального, тобто з тієї первинної картиною світу, яка постала перед нами в якості мерехтливого і стає Образа через деякий час після того, як ми, вийшовши з материнського лона, відкрили очі в це життя, жахнувшись хаосу з барвистих плям, ліній, спалахів світла ... Архе-Візуальне - це перша впізнавати нами конфігурація візуальних полів, - коли ми тільки почали пізнавати імена речей - але при цьому ще зберігає в собі прозорість, крізь яку просвічує невидиме.
Це травматичне сприйняття Архе-Візуального - травматичне бо цей контакт зі світом був вкрай болючим через те, що разом з поступовим впізнавання імен речей, а значить фіксацією-ненням світу, ми стали втрачати свободу ... - стало дотиком до таємниці кордону між видимим і невидимим. Це коли видиме тільки почало проявлятися з невидимого, але поки не оформилася в обриси конкретних предметів-слів (народжена дитина не розрізняє окремих форм), т. Е. Ця межа "Абсолютного Межі", де відбувається "перетворення" невидимого / абстрактного в видиме / конкретне (і навпаки) і де Врата в безодню Ні-дефініруемого ще не закрилися. Ніколи не закриваються.
